Офорти Івана Шишкіна
Іван Іванович Шишкін (1832–1898) — всесвітньо відомий художник-пейзажист, живописець, рисувальник та гравер-аквафортист.
Академік (1865), професор (1873), керівник пейзажної майстерні Академії мистецтв. Один із засновників Товариства пересувних художніх виставок. Найсильніший пейзажист того часу, досконалий знавець рослинного світу.
Поряд з мальовничою спадщиною майстра, яскравим, значущим внеском у скарбницю національної художньої культури є також його численні малюнки та офорти, що вражають віртуозністю виконання.
Іноді талант Шишкіна набагато яскравіше розкривається в одноколірних малюнках і офортах, ніж у реалістичних полотнах з багатьма фарбами.
Технікою малювання олівцем Шишкін володів віртуозно. Його виняткові здібності, які підтримував вчитель Мокрицький, проявилися дуже рано. Вже під час навчання в Академії мистецтв, малюнки Івана Шишкіна простим олівцем, справили велике враження. З того часу Академічна Рада зобов'язала всіх учнів пейзажного класу відтепер представляти на іспити малюнки подібного роду.
В листі своїм батькам у 1858 році художник писав: «…Я виставляв 8 речей фарбою, так звані етюди, що написав з натури на Валаамі, та три малюнки пером, і ось ці-то малюнки справили страшний фурор, деякі взяли їх за чудову гравюру. Вони досить великі, близько аршина кожен. Рада Академії урочисто оголосила, що таких малюнків Академія ще не бачила, і хотіли за них дати золоту медаль, але відклали до березня...»
У цьому ще ранньому досвіді художник вже вдається до різноманітності графічних прийомів.
Малюнки пером стали за основу в його заняттях офортом.
Офорт (від фр. Eau-forte) або аквафорте (від іт. Acquaforte) - різновид гравюри на металі. Відомий з початку XVI століття. Це техніка станкової графіки глибокого друку, що дозволяє отримувати відбитки на папері з друкарських форм («дощок»), поверхня яких у процесі створенням зображення, обробляється кислотами. У техніці офорту працювали Альбрехт Дюрер, Рембрандт, Гоя, Шевченко та інші.
Ще в Училищі живопису та скульптури Шишкін почав займатися літографією та офортом. Спочатку він працював тільки в класичній техніці офорту голкою (травлений штрих). В Швейцарії в майстерні професора Р.Коллера він вперше спробував гравіювати «царською горілкою». У 1871 році вперше в Росії Шишкін створює офорт великого формату.
обкладинка альбому «Гравюри на міді міцною горілкою І.І. Шишкіна», 1873, офорт
У 1873 році на замовлення Товариства заохочення художників він випустив перший альбом офортів з 10 листів «Гравюри на міді міцною горілкою І.І. Шишкіна», в який увійшли віртуозні офортні мініатюри «Біля вогнища», «Лісові квіти», «Перед грозою».
Його офорти 1870-х років стилістично близькі до малюнків пером. Багато з них є композиційними варіантами його відомих картин.
обкладинка альбому «25 гравюр на міді І.І.Шишкіна», 1878, офорт
У 1878 році за допомогою художника Волковського видає другий альбом «25 гравюр на міді І.І. Шишкіна».
Комбінації різних прийомів та осягнення тонкощів техніки давали роботам Шишкіна в офорті рідкісну художню виразність.
Відомий шанувальник таланту митця А.Є.Пальчіков, склав та видав у 1885 році перелік гравюр Шишкіна з докладним описом різних станів листів. А у 1886 році допоміг художнику видати третій альбом «Офорти І.І. Шишкіна. 1885-1886».
обкладинка альбому «Офорти І.І. Шишкіна. 1885-1886 », 1886, офорт
Цей альбом став чудовим колекційним виданням, який включав 25 нових гравюр та обкладинку. Видбитки - «Поле», «Папороть», «Чорнолісся», «Царьов курган», «Болото на Варшавській залізниці» , «На Малій Неві», «Мурашник», та інші - були виконані на сірому або кремовому атласі.
Натуральний шовк, на якому були видрукувані пейзажі Шишкіна, надавав офортам прозорості, блискучого світіння та глибину простору. Складні переплетення стовбурів дерев, гілок та чагарників немов би набули стереоскопічність.
Офорти художника, виконані на шовку, є винятковими, унікальними зразками тогочасної графіки. Вони виконувалися безпосередньо художником.
Іван Шишкін створив декілька серій офортів, які вийшли обмеженим накладом.
«Папороть» із серії «Офорти І.І. Шишкіна.1885-1886», 1886, офорт на шовку
Використовуючи лише чорний колір Шишкін створював найтонші по світловий градації, повітряні мальовничі листи. Офорти 1880-х років - яскраве свідчення того, що художник прийшов до справжнього розуміння специфічної природи та краси офорта. В роботі «Поле» (1886) вражає чудова передача повітряного простору з надзвичайно тонкою градацією тонів. Майстерно передано м'яке сонячне світло, що пронизує листя папороті, суцільним килимом покриває грунт під лісовими деревами в офорті «Папороть» (1886). В кращих офортних роботах цього періоду майстром створені «чарівні образи природи, сповнені щастя і спокою».
Всього Іван Шишкін видав чотири альбоми офортів.
обкладинка альбому «60 офортів І.І. Шишкіна. 1870-1892 », 1894, офорт
У 1894 році вийшов підсумковий альбом «60 офортів І.І.Шишкіна. 1870-1892 », що включав кращі його роботи за весь період творчої діяльності в якості офортиста.
Якщо три попередні альбоми Шишкін видавав сам, то право на видання цього альбому належало відомому видавнику А.Ф.Марксу, який тісно співпрацював з Шишкіним. Для видання четвертого альбому деякі друкарські форми (дошки) попередніх років були дороблені самим художником, а відбитки на папері були зроблені безпосередньо під наглядом Шишкіна.
«Якщо він - один з перших в ряду сучасних російських живописців пейзажу, то як гравер-пейзажист - єдиний і небувалий в Росії», - писав про Шишкіна мистецтвознавезь А.І.Сомов.
Останнім незакінченим офортом Шишкіна став «Старий дуб», пробний відбиток якого був виконаний в 1897 році.
Офорти тонко передають емоційність художника та поетичність його переживань. Вони, безсумнівно, належать до вищих художніх досягнень Шишкіна.
Офорт на шовку «Болото по Варшавській залізниці» (1886) із серії «Офорти І.І.Шишкіна. 1885-1886», який представлено на нашому сайті - раритет.
Це унікальна колекційна річь та справжній спадок людства.